"Російські інформаційні терористи розробили цілий посібник для тих, хто розкачує локальні чати" ― Центр протидії дезінформації

"Російські інформаційні терористи розробили цілий посібник для тих, хто розкачує локальні чати" ― Центр протидії дезінформації

Практично всі органи державної влади вже мають акаунти у соціальних мережах. Поширюють інформацію через соцмережі і лідери думок. Водночас соцмережі нерідко стають полем і для розповсюдження фейків. Як орієнтуватися у різноманітті акаунтів, каналів та агрегаторів новин ― про це в сюжеті Ірини Жданової на Українському радіо.

0:00 0:00
10
1x
Ведучі:
    • Ірина Жданова

Про анонімність каналів  

Соціальні мережі стали не лише майданчиком для зв’язку із друзями, а й джерелом новин. Останнім часом великої популярності набули телеграм-канали. Вони продукують величезну кількість інформації, і буває непросто розібратися  кому можна довіряти, а кому ні. Засновниця ініціативи з інфогігієни "Як не стати овочем" Оксана Мороз радить зважати на такі критерії:

"Єдиний критерій, який точно може зрозуміти кожен, це анонімність. Тобто всі ті канали, що так чи інакше маніпулюють, є анонімними. Якщо ви заходите на опис каналу і не розумієте, що це за організація, відповідно ви не можете перевірити її репутацію. Тому це не той канал, з якого можна брати інформацію. Адже всі анонімні канали створюються для маніпуляцій та заробляння грошей. Стандартна схема заробляння грошей у телеграмі  це створити канал, за допомогою хайпової інформації сформувати аудиторію і далі розміщувати інформацію за гроші. На жаль, зафіксовано не один факт, коли ця інформація є такою, що вигідна Росії. Наприклад, канал з мільйонною аудиторією в Україні розміщує інформацію, що в Києві вибухи і стрілянина, за кілька хвилин це публікує Соловйов та "РИА Новости". Насправді вибухів не було. Це вкид, який відбувся з українського телеграм-каналу, який не потрапляє у списки центру протидії дезінформації".

Про коментарі  

Часом ми не лише шукаємо у телеграмі та інших соціальних мережах певну інформацію, а й цікавимося, що з цього приводу думають інші люди. Коментарі, здавалося б, відображають суспільну думку, але тут теж є ризики, вважає Оксана Мороз:

"Ризик один. У нас немає фільтрації реальних людей і ботів, тролів тощо. Це проблема глобальна, вона стосується абсолютно всіх країн. І коли людина йде в коментарі, вона має розуміти, що велика кількість коментаторів  це не люди, а віртуальні акаунти. І людина здебільшого ніяк не може це перевірити. Тому що в умовному фейсбуці чи інстаграмі ти можеш зайти на профіль і подивитися, а в телеграмі зробити цього не зможеш".

Про ботоферми  

Особливо пильними варто бути, коли хтось у соціальних мережах провокує конфлікт. Цілком можливо, що це бот, чиє завдання  посіяти розбрат між українцями. Старша аналітикиня Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України Марина Воротинцева розповідає, як працюють ботоферми:

"Що ми фіксуємо в соцмережах? Тут використовуємо такий термін, як "мережа координованої неавтентичної поведінки". Це більше, ніж ботоферма, але на прикладі ботоферми можна пояснити, як це працює. Можливості штучного інтелекту сьогодні такі, що ви можете дискутувати у фейсбуці або телеграмі з користувачем, який є синтетичним, тобто це не людина з вами дискутує, а програма. І ви цього не помічаєте до третього або навіть п’ятого коментаря. Тобто фактично ви дискутуєте з роботом, який навчений реагувати на ваші стандартні заперечення або аргументи. Суть цього інформаційного тероризму  повністю викривити вашу реальність. Завдання робота  демотивувати вас, змінити вашу точку зору. Роботи можуть ображати, влаштовувати хейт-спіч, переслідувати, писати у приватні повідомлення якісь погрози. Тобто вони повністю замінюють реальність цією синтетично створеною штукою. Наведу приклад нещодавнього вайбер-челенджу: "Немає більше сечі терпіти це борошно". Так буває, коли з російської мови перекладаєш гугл-перекладачем: "Нет больше мочи тепеть эти муки". Це був заклик до протесту проти вимикання електроенергії".

Про пропаганду

За таким кострубатим перекладом просто розпізнати бота. Але часто неможливо чітко визначити, хто залишив коментар: реальна людина чи бот. Також варто мати на увазі, що пропаганда буває прихованою, а не прямолінійною. Пояснює засновниця ініціативи з інфогігієни "Як не стати овочем" Оксана Мороз:

"Чому люди вірять "хорошим росіянам"? Тому що ті не говорять, що Путін хороший, а навпаки  сварять його. Чому люди читають Стрєлкова-Гіркіна? Тому що він критикує Путіна і хвалить українців, що вони так добре воюють. Але він це робить для того, щоб зібрати українську аудиторію і маніпулювати нею. І ганить російську армію, тому що вони погано вбивають українців. Але ми забуваємо, хто такий Стрєлков-Гіркін, що це міжнародний злочинець, і йдемо туди цікавитися інформацією. Коли ми поцікавилися  вона на нас впливає. Тобто важливо розуміти базові інструменти, як відбуваються впливи. Так само, як в СРСР люди розуміли, що газета "Правда" говорить брехню і читали між рядками, так само має відбуватися зараз. Але треба розуміти, що це базова навичка. Ми не можемо сьогодні не мати дотику до інформації. Коли це зрозуміють люди і держава, то сформується певна інфраструктура, в якій людина буде почуватися плюс-мінус безпечно".

Про заборону Telegram  

Українська влада раніше декларувала намір впорядкувати діяльність телеграм-каналів. У початковій редакції законопроєкту "Про медіа" була передбачена можливість блокувати телеграм-канали. Після доопрацювання цю норму із законопроєкту прибрали. Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України періодично публікує та оновлює перелік ворожих телеграм-каналів, що діють на території України, та закликає не довіряти їм. Народна депутатка Вікторія Сюмар вважає, що варто діяти більш радикально:

"Я вважаю, що як російські соцмережі було закрито і це серйозно вплинуло на інформаційну безпеку України, так само російські месенджери несуть загрозу нашій інформбезпеці. Телеграм і вайбер  це російські месенджери. І сьогодні вони заходять дуже глибоко на рівень ОТГ, українських громад, де люди не зовсім розуміють, як правильно робити фактчекінг. І це створює серйозні загрози. Ми не виграємо на російському феесбешному полі, нам російські феесбешні впливи треба просто обмежувати. У 2014 році ми заборонили російські телеканали, це зіграло свою роль. Потім було поставлено багато інших обмежень, і Україна змогла створити власний інформаційний простір. Хоча до того у нас було таке собі гуляй-поле  і російське кіно, і музика, і петросяни... Ми жили в тому інформаційному просторі. І тоді війна була б значно успішнішою, тому що спочатку йде війна за мізки, а потім за території. Саме тому на певному етапі ми втратили Крим і Донбас, бо люди там вірили російським ЗМІ. Коли ми зараз говоримо про російські месенджери, вони нічим не відрізняються. Тому я виступаю за їх заборону. Телеграм, наприклад, пропагує анонімність. Ви не знаєте, до кого апелюєте. А ми маємо рухатися в бік персоналізації та відповідальності за поширення інформації".

Про регулювання 

Вікторія Сюмар зазначила, що здебільшого її колеги вважають ідею повністю заборонити телеграм занадто радикальною. Старша аналітикиня Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України Марина Воротинцева каже, що на сьогодні такий варіант регулювання малоймовірний:

"Станом на зараз радикальний варіант заборони телеграму не розглядається, наскільки мені відомо. Бо українські високопосадовці та керівники держави мають дуже сильні позиції у телеграмі. Наприклад, до 2014 року сторінка президента у мережах "Вконтакте" чи "Одноклассники" взагалі не сприймалась як цікаве джерело інформації. А зараз канал Зеленського в телеграмі сприймається таким джерелом, люди його читають. Тому забороняти немає жодного сенсу, на мою думку. Що сталося на початку широкомасштабного вторгнення? Ми вступили в цей бій у телеграмі і маємо дуже непогані позиції. Усі читають ключові українські телеграм-канали і перебувають в курсі подій. Коли ми говоримо про новинні канали, які є джерелом вкидання небезпечних фейків, то повинні розуміти, що анонімність є важливим компонентом популярності телеграму. Ви можете зареєструватися, обрати фейкове ім’я, поставити на аватарку котика, і ніхто не буде запитувати, чи справді це ви. І воювати з такою системою доволі складно. Ми не можемо запровадити часткове регулювання, але можемо навчити людей. Сьогодні медіаграмотність та медіагігієна стають такими ж необхідними, як і звичайні побутові навички, яких навчають дітей. Це стає інфраструктурним елементом життя".

Тож Марина Воротинцева дала кілька рекомендацій, які допоможуть споживати інформацію з телеграм-каналів критично і виважено:

Перше. Одним із ключових інструментів дезінформації в телеграмі є так званий анонімний авторитет. Коли ви бачите посилання "Як повідомило нам джерело в Офісі Президента", то можете бути впевнені, що цього джерела не існує. Вас намагаються ошукати та обдурити, щоб примусити щось робити.

Друге. Коли ви бачите анонімний телеграм-канал, ви ніколи не знаєте, хто за ним стоїть. Це може бути команда українських журналістів або ж команда ГРУ Генштабу РФ. Вони пишуть вам новини, що відбуваються у вашому місті, а потім раптом кидають повідомлення: "Сопротивляться бесполезно. ВСУ разбиты". Тому споживати інформацію треба з джерела, яке ви знаєте. Читати анонімні телеграм-канали  це як їсти зі смітника. Це можна робити, якщо ви довіряєте собі у плані верифікації даних.

Третє. Користуйтеся перевіреними каналами. Верифікований телеграм-канал  це канал, який не приховує свою команду і дає про себе додаткову інформацію, хто за ним стоїть і хто пише новини.

Нещодавно оприлюднили дослідження про ставлення населення до медіа та споживання різних типів медіа. Дослідження було виконано компанією InMind на замовлення міжнародної організації Internews, що реалізує "Медійну програму в Україні" за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. Дослідження показало, що соціальні мережі є джерелом новин для 74% українців. Також дослідження засвідчило, що зросла аудиторія  регіональних медіа.

Про локальні групи   

Перший заступник голови Всеукраїнської асоціації громад Сергій Замідра звертає увагу, що в громадах люди багато інформації беруть не лише з регіональних медіа, а і з локальних груп села чи містечка у соціальних мережах:

"Якщо ми говоримо про громади, то хтось із людей дивиться телевізор, хтось заходить у групи і дивиться новини, а хтось заходить у місцеві групи в соціальних мережах. Групи відкриті, відповідно, люди поширюють те, що здається їм важливим. І коли ми бачимо, що сьогодні 64% українців поширюють фейки, то в цих групах їх також будуть поширювати. А якщо в цих групах немає кому відреагувати, то це може бути лавиноподібне поширення по країні. Аби цього уникнути, треба приділяти увагу локальним групам і працювати з ними, а не тільки з регіональними чи національними".

Старша аналітикиня Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України Марина Воротинцева у нашій розмові під час форуму "Інформаційна війна України" зауважила, що велику кількість вкидів виявляють саме у локальних групах, навіть не на рівні груп села чи містечка, а на рівні будинкових чатів:

"Усі ми беремо участь в якихось групах будинку, під’їзду, ОСББ, селища, села тощо. І ми фіксуємо масовані намагання у цих чатах розганяти тему про те, що у нас відключають електрику, а в сусідів  ні, це несправедливо, давайте протестувати, у цьому винен Зеленський. Але ж насправді хтось зруйнував електростанцію чи підстанцію, тому немає електрики, і це зробили росіяни. Робиться спроба розкачувати це через соціальні групи.

Російські інформаційні терористи розробили цілий мануал для тих, хто це розкачує. Там є мультик, тези, меми, вони підготувалися з філігранною красою до роботи в соцмережах. Це не перша атака на локальні спільноти. Перша була наприкінці лютого, коли ми побачили, як до цих чатів масовано додаються невідомі люди і пишуть: як мені з дитиною проїхати з Броварів до Борисполя? І добра сусідка відповідає: я сьогодні проїжджала, там два блокпости. Але це на ваш сусід, це людина, яка збирає інформацію про ЗСУ, щоб скоординувати диверсійні групи, наприклад.

Сьогодні відбувається друга масована спроба щодо розкачування енергетики.

Тому, коли ви не знаєте людину, яка це пише, то перше питання  а хто це такий. Або коли ви бачите закиди, що треба протестувати, бо голова села чи губернатор винен у тому, що у вас відключають електрику, то насправді він не винен. І якщо у будинку навпроти світло буває частіше, ніж у вас  вам це просто здається.

Локальні групи часто використовують тому, що в них найнижчий рівень критичності. Найбільш уразливими до такої дезінформації є люди старшого віку. Коли вони вмикають телеканал або читають газету, то можуть якось засумніватися. Але коли вони читають чат ОСББ, то навіть на думці не мають, що це може бути фейк, бо це розповідає сусідка, а до неї високий рівень довіри. Суто психологічна штука. Вони не очікують, що тут їх можуть дезінформувати, і довіряють. Цей чат сприймається як важливе джерело інформації, наприклад, про порив мережі чи водогону. І в цьому чаті зазвичай нікого немає, хто міг би спростувати і сказати, що це брехня. Тому це мабуть ідеальне поле для вкиду фейкових штук, бо ж повідомлення в чаті всі читають. А якщо взяти село, де ця група у вайбері є фактично єдиним локальним медіа, то рівень довіри і швидкість розповсюдження дуже висока. І ми бачимо, що це вже згадана "мережа координованої неавтентичної поведінки", тобто це роблять в усіх спільнотах, аби підбурювати людей до акцій протесту".

Старша аналітикиня Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони України Марина Воротинцева закликає кожного з нас пам’ятати про відповідальність, коли ми поширюємо інформацію у соціальних мережах. Варто переконатися, що не поширюєш фейк. Інфогігієна важлива завжди, але в умовах воєнного стану вона набуває ще більшого значення.

Читати також: Як телеграм-канали впливають на політику та життя українців — коментує Оксана Романюк

Фото: Укрінформ